Нести людям радість через красу, або визнання через 22 роки     

     Років 15-20 тому  питання, чи  ви  бачили  хоч  раз  в  житті  пластилінову  ікону або  портрет  з    пластиліну,    натюрморт,   виконаний  із  того  ж  матеріалу, викликало б  іронічну  посмішку  на  обличчі. І не дивно, бо пластилін в уяві людей – дитяча забавка,  щось  несерйозне.  Багато  хто  думає  так,  доки  не  побуває в художній студії «Фіалка» Градизької гімназії імені Героя України Олександра Білаша і побачить  роботи  з пластиліну.   Враження   незабутні.     Життєстверджуюче  буяння  кольорів,  таке традиційне  для українського  народу,   створює  святковий,  майже  великодній  настрій.   Пластилінові  янголи  от-от  змахнуть  білосніжними  крилами   та   полинуть  до  духовного  світу,   вирвавшись  із  тісних  лабетів  матеріального  буття.  Шати   святих  виграють  різноманітними  барвами.    А  ось  портрети відомих діячів  України…  І  теж  пластилін.  Та  найбільше  вражає  те,  що  всі  роботи  виконані  дітьми – вихованцями  студії   мистецтв  «Фіалка».

      Історія  створення незвичайних картин у   студії  гімназії    невіддільна  від  постаті   непересічної особи,  засновника  та  незмінного  керівника,  Михайла  Олександровича  Захарова – художника  та  вчителя  від  Бога.   У 1991 році у зв’язку із наближенням війни в Ічкерії сім’я Захарових перебралася на землю своїх предків і оселилася на Полтавщині, у мальовничому містечку Градизьк. Талант цього митця не міг залишитися поза увагою директора середньої школи Салімон Алли Петрівни.  Так у школі з’явилася студія мистецтв. Алла Петрівна допомагала Михайлові Олександровичу словом і ділом,  намагалася створити всі умови для того, щоб школярі долучалися до світу прекрасного.   Спільними зусиллями студійці створили чимало нових технік, серед яких і пластилінові картини.

              Кожен, хто приїздить у гімназію, обов’язково  намагається побувати у «Фіалці». Тут панує особлива атмосфера невимушеності і творчості. Сюди заходять на хвилинку, а потім не в змозі вийти – час зупиняється, усе бідніє і міліє поза стінами студії, і залишається  диво, створене руками дітей.   На зміну Захарову М.О. прийшла працювати у студію його донька Манжус Д.М. Дещо  іншою стала манера виконання робіт, але незмінним залишилося прагнення самим творити красу, берегти й розвивати  українське народне мистецтво, яке так люблять і пропагують у гімназії, та постійна підтримка директора гімназії Салімон А.П.

        Не одне покоління  учнів опанувало особливу науку створення пластилінових картин, чимало вихованців присвятило своє життя мистецтву. А скільки робіт учнів опинилося в різних куточках України й за її межами! І не випадково пластилінове диво, створене дитячими руками, бентежить серця людей, небайдужих до власної історії, культури, краси.  Гості гімназії часто цікавилися, чи має студія авторські права, адже така непересічна діяльність повинна бути  захищена законом. Та, на жаль, довгий час далі розмов справа не посувалася, аж поки не завітав у гімназію депутат обласної ради Первак  Микола Михайлович. Його так захопила діяльність студійців, що він негайно почав вирішувати питання, як запатентувати ідею створення пластилінових картин. Час від часу Микола Михайлович телефонував, приїздив, розповідав, як посувається справа.  Ми розуміли, що отримати патент дуже складно, адже самого автора ідеї уже давно немає серед живих. І зрештою 22 жовтня Первак М.М разом із депутатами  районної ради Лєдніком В.І. та  Скрилем О.І. завітав у гімназію з особливим подарунком – патентом на «створення художнього декоративно-ужиткового виробу за методикою Михайла Захарова». Цей документ не тільки засвідчує авторські права гімназії на створення пластилінових картин, а й увічнює пам'ять про талановитого художника, учителя від Бога Захарова М.О., для якого «Фіалка» стала справою всього життя.

        Ця звістка приємно вразила і вчителів гімназії, й учнів. Щирими оплесками дякували вони присутнім за чудовий подарунок. Особливо раділи студійці, адже  саме в жовтні «Фіалка» святкує свій 22 день народження!

      Тож хочемо ще раз подякувати Перваку П.М., Лєдніку  за неповторні і хвилюючі моменти радості, за те, що мають серця, небайдужі до власної історії, культури, краси.