Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю,

Всі українські села, пересілки, хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші!

               Збудуйте пам’яті невигасний собор.

                                          Це тридцять другий рік.

                                          Це тридцять третій рік,

                                          Голодомор!

 Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років XX століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії.

Ми повинні пам’ятати, яку ціну - жахливу ціну - заплатив український народ  за право жити.

Тому щорічно в четверту суботу листопада вся прогресивна громадськість України відзначає День пам’яті жертв голодомору в Україні.

Життя лише раз людині дається,

Щоб світ цей кращим змогла зробити.

І доки в ній серце трепетно б’ється,

Для інших може добро творити.

Рік тридцять три – голодний, холодний,

Ми, українці, повік не забудем.

Як без війни, без стихій і хвороби

Гинули бідні, приречені люди.

Людство не має права мовчати,

Щоби не зміг це ніхто повторити,

Бо не повинні невинні вмирати,

Бо не повинні гинути діти.

Пам’яті свічка нехай запалає,

Серце і совість усім нам освітить.

Світле добро проти зла об’єднає,

Щоб не було більше голоду в світі.

Мітинг-реквієм, присвячений Дню пам’яті жертв голодомору