Звання й нагороди Олександра Білаша можна довго перелічувати: народний артист України, Радянського Союзу, Герой України, кавалер ордена Миколая Чудотворця, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка... Олександр Іванович ніколи ними не хвалився. У сімейному альбомі композитора є лише одне фото, на якому Білаш був із нагородами під час якогось з’їзду. Більше він їх не демонстрував. Навіть рідні всі  нагороди побачили тільки під час поховання.

Найголовнішою нагородою  вважав те, що його пісні (а всього їх понад 300) давно пішли в народ.

Яка б не грiла груди позолота,

 Серед своіх найкращих нагород

 Вважаю пiсню, вигойдану в нотах,

 Що заспiвав іі народ,  - писав він.

6 березня цього  року йому б виповнилося 86.  Хто знає, скільки б ще музичних шедеврів він створив. Скільки справ почали б  і завершили  ми разом із ним? Та у відповідь на ці питання  - тиша.  На надгробку – фото, і тільки вітер розчісує кладовищенську траву.

 Та Олександр Білаш  живе в нашій пам’яті, серцях. Йому ми  звіряємо свої справи, намагаємося бути гідними імені славного земляка, який жив і працював, щоб росли, сміялися діти, лунали пісні і процвітала наша Батьківщина.